Львів
розширить свої межі. В Ратуші вже розроблено проект “нового” Львова.
Згідно з ним, до міста на першому етапі мали б долучити 181,2 га угідь
Зимноводівської сільської ради, 131 га – Зубрівської та 58 га –
Рясна-Руської.
Таким чином міську площу збільшать до
15,2 тисячі га. А планують збільшити Львів до 22 тисяч га – саме такою
мала б бути територія “Великого Львова”, концепцію якого наразі
створюють у Ратуші.
Щоправда, не всі львівські “сусіди”
радіють такій перспективі. Вже під час погодження меж із сільськими
радами виникло чимало проблем. Села не поспішають віддавати землі, адже
не впевнені, що матимуть із того зиск для громади. А поки влада сіл і
міста розв’язуватиме проблеми, львівські чиновники вже окреслили так
звану зону впливу міста на приміські території. Її площа сягає майже 18
тисяч га. У Ратуші кажуть, що на повноваження сільрад це поки що не
впливатиме.
Зрештою, в тому, що місто росте, немає нічого
дивного. Адже межі Львова затверджено ще в радянські часи. Протягом
2000-2002 рр. розроблено технічну документацію про нові межі, яка,
власне, передбачала долучення зимноводівських і зубрівських земель. Та
погодившись на першому етапі, сільські ради, зрештою, відмовилися від
такого “партнерства”, адже зобов’язань, які їм дали, не виконано. Через
декілька років переговорний процес поновили, а в Ратуші взялися
розробляти нові межі, оскільки попередня технічна документація
застаріла.
Від початку цього року триває процес
узгодження нових меж із сільськими радами. Спочатку межі повинні
погодити 15 сільських рад, потім чотири районні, після чого своїми
рішеннями їх мають затвердити Львівська міська й обласні ради, дати
свою оцінку Держкомзем, і вже останнім етапом стане прийняття рішення
Верховною Радою України. За словами Ігоря Гуменчука, заступника
начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних
відносин, на рівні Львівщини цей процес реально завершити до кінця року.
Наразі
сім сільських рад уже прийняли позитивне для міста рішення, з рештою
виникли певні проблеми, причому перемовини щодо Зимної Води та
Рясне-Руської в глухому куті. До речі, фактично лише частина їхніх
земель, а також земель с. Зубри має перейти до Львова, інші ж сільські
ради переважно мають перепогодити нинішні межі.
За
словами Ігоря Гуменчука, переговори із сільськими громадами ведуть на
паритетних і взаємовигідних засадах, в обмін на землю місто може
запропонувати їм побудувати школу, під’єднати до міських комунікацій,
допомогти з ремонтом доріг тощо. Попри це, сільських голів дивує підхід
міста до процесу переговорів. У неофіційних розмовах вони нарікають, що
міські чиновники хоча й говорять про співпрацю, проте зазвичай радше
йдеться про виконання їхніх вимог, аніж про справді взаємовигідні
угоди. Навіть суто технічний момент перепогодження меж не минув без
казусів. До прикладу, в документах на затвердження меж, які надійшли до
Лисинецької сільської ради, лінія меж була накреслена… звичайним
олівчиком.
– Співпрацювати з містом, безумовно, потрібно,
і Лисиничі дуже зацікавлені в цьому. Проте наразі виглядає, що маємо
різне з містом бачення, якою має бути ця співпраця, – сказав “Газеті”
Микола Мельник, сільський голова Лисинич. – Нас цікавить, що отримає
від тієї співпраці сільська громада.
Очевидно, що чимало
мешканців навколишніх сіл працюють у Львові та вважають себе
львів’янами. А кілька мешканців Зимної Води, на противагу позиції
місцевої влади, навіть звернулися до Ратуші з проханням прийняти їх до
Львова. Очевидно, що окремі громади зацікавлені й у тому, щоб їхні
населені пункти повністю ввійшли до Львова, проте наразі в цьому не
зацікавлене місто.
– Львову нецікаво зараз брати на себе
на додачу до власних іще й проблеми сіл, – пояснив “Газеті” Ігор
Гуменчук. – Адже зрозуміло, що переважно там занедбана інфраструктура,
будинки споруджено хаотично, без проектів, без архітектурного
оформлення, немає каналізації, води. Таких проблем вистачає й у Львові.
А вільної землі, яку отримає місто, буде не так уже й багато. Тобто
Львову це наразі невигідно.
Але очевидно, що місто
розвиватиметься і рано чи пізно Львову таки доведеться взятися за ці
проблеми. Саме цим аргументують у Ратуші потребу створити “зону впливу”
міста на приміські території, які згодом увійдуть й у зону
адміністративного впливу. Щоправда, наразі ще не визначено, в якій
формі відбуватиметься цей “вплив” і яким буде розмежування повноважень
між містом і селами “зони впливу”.
– Це питання ще
потрібно напрацювати та розробляти, – сказав “Газеті” Ігор Гуменчук. –
Я вважаю, що треба розпочати з архітектури, землі, інженерії та
соціально-культурної сфери. Можливо, в сільраді будуть певні відділи,
підпорядковані міській раді, адже Львів має впливати та регулювати ці
процеси, щоб поступово наводити там лад. Спочатку це відбуватиметься на
паритетних засадах, а потім Львів, за прикладом Києва, поглине ці села.
Львів
також може розширитися в інший спосіб – викупити землю в сільських
громад. Та чи захочуть останні продавати ті ділянки, які цікавлять
місто? І наскільки паритетною та взаємовигідною буде співпраця між
Львовом і сусідніми громадами в такому разі?
