ЗАКОН УКРАЇНИ
Про землеустрій
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 36, ст.282 )
Цей Закон визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни та їх визначення
У цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні:
види робіт із землеустрою — обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою;
діяльність у сфері землеустрою — наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється при землеустрої;
документація із землеустрою — затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо;
заходи із землеустрою — передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об’єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості грунтів;
землеустрій — сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;
межування земель — комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка;
план земельної ділянки — графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об’єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці;
проект землеустрою — сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обгрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років;
робочий проект землеустрою — сукупність нормативно-правових, економічних і технічних документів з використання та охорони земель, які вміщують розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити протягом 2-3 років;
стале землекористування — форма та відповідні до неї методи використання земель, що забезпечують оптимальні параметри екологічних і соціально-економічних функцій територій;
цільове призначення земельної ділянки — використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Стаття 2. Призначення землеустрою
Землеустрій забезпечує:
а) реалізацію державної політики щодо використання та охорони земель, здійснення земельної реформи, вдосконалення земельних відносин, наукове обгрунтування розподілу земель за цільовим призначенням з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, формування раціональної системи землеволодіння і землекористування, створення екологічно сталих агроландшафтів тощо;
б) надання інформації для правового, економічного, екологічного і містобудівного механізмів регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях шляхом встановлення особливого режиму та умов використання й охорони земель;
в) встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;
г) прогнозування, планування і організацію раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;
ґ) організацію території сільськогосподарських підприємств, установ і організацій з метою створення просторових умов для еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення структури і розміщення земельних угідь, посівних площ, системи сівозміни, сінокосо- і пасовищезміни;
д) розробку і здійснення системи заходів із землеустрою для збереження природних ландшафтів, відновлення та підвищення родючості грунтів, рекультивації порушених земель і землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення, закислення, заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами та хімічними речовинами тощо, консервації деградованих і малопродуктивних земель, запобігання іншим негативним явищам;
е) організацію території підприємств, установ і організацій з метою створення умов сталого землекористування та встановлення обмежень і обтяжень (земельних сервітутів) у використанні та охороні земель несільськогосподарського призначення;
є) отримання інформації щодо кількості та якості земель, їхнього стану та інших даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Стаття 3. Система землеустрою
Система землеустрою включає:
а) законодавчо визначену діяльність у сфері землеустрою;
б) органи, що здійснюють державне регулювання у сфері землеустрою;
в) організацію, регулювання та управління у сфері землеустрою;
г) здійснення землеустрою на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях (далі — загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях);
ґ) державний і самоврядний контроль за здійсненням землеустрою;
д) наукове, кадрове та фінансове забезпечення землеустрою;
е) суб’єкти та об’єкти землеустрою.
Стаття 4. Суб’єкти землеустрою
Суб’єктами землеустрою є:
органи державної влади та органи місцевого самоврядування;
юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій;
землевласники та землекористувачі.
Стаття 5. Об’єкти землеустрою
Об’єктами землеустрою є:
територія України;
території адміністративно-територіальних утворень або їх частин;
території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.
Стаття 6. Принципи землеустрою
Землеустрій базується на таких принципах:
а) дотримання законності;
б) забезпечення науково обгрунтованого розподілу земельних ресурсів між галузями економіки з метою раціонального розміщення продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку регіонів, формування сприятливого навколишнього природного середовища;
в) організації використання та охорони земель із врахуванням конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів;
г) створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю;
ґ) забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння і землекористування;
д) забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки, охорони земельних ресурсів і відтворення родючості грунтів, продуктивності земель сільськогосподарського призначення, встановлення режиму природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Стаття 7. Правова основа землеустрою
Правову основу землеустрою становлять Конституція України, Земельний кодекс України, закони України “Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність”, “Про планування і забудову територій”, цей Закон, закони України та інші нормативно-правові акти.
Розділ II ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ЗЕМЛЕУСТРОЮ
Стаття 8. Органи, що здійснюють регулювання у сфері землеустрою
Регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у межах повноважень, встановлених законом.
Стаття 9. Повноваження Верховної Ради України у сфері землеустрою
До повноважень Верховної Ради України у сфері землеустрою належать:
а) визначення засад державної політики у галузі використання та охорони земель;
б) затвердження документації із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;
в) затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель;
г) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до Конституції України.
Стаття 10. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері землеустрою
До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері землеустрою належать:
а) реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель;
б) організація здійснення землеустрою;
в) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;
г) розробка і затвердження в межах своїх повноважень нормативно-правових актів з питань землеустрою;
ґ) координація діяльності органів виконавчої влади з питань землеустрою;
д) організація здійснення державного контролю при проведенні землеустрою;
е) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Стаття 11. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у сфері землеустрою
До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим на території республіки у сфері землеустрою належать:
а) забезпечення реалізації державної політики у галузі використання та охорони земель;
б) розроблення, затвердження та участь у реалізації республіканських програм використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів відповідно до загальнодержавних програм;
в) погодження та участь у реалізації загальнодержавних програм використання та охорони земель у межах території Автономної Республіки Крим;
г) координація діяльності районних і міських (міст республіканського значення) рад у сфері землеустрою;
ґ) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів і контролю за використанням та охороною земель;
д) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Стаття 12. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у сфері землеустрою
До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у сфері землеустрою належать:
а) забезпечення реалізації державної політики у галузі використання та охорони земель;
б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних та республіканських програм щодо використання та охорони земель;
в) координація діяльності державних органів земельних ресурсів;
г) координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель;
ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Стаття 13. Повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері землеустрою
До повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері землеустрою належать:
а) забезпечення реалізації державної політики у галузі використання та охорони земель;
б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм щодо використання та охорони земель;
в) координація діяльності державних органів земельних ресурсів;
г) координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель;
ґ) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;
д) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері землеустрою
До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері землеустрою належать:
а) внесення пропозицій про формування державної політики у сфері землеустрою і забезпечення її реалізації;
б) участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель;
в) здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель;
г) здійснення ліцензування відповідно до закону;
ґ) розроблення та затвердження в установленому законодавством порядку нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою;
д) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Стаття 15. Повноваження обласних рад у сфері землеустрою
До повноважень обласних рад у сфері землеустрою належать:
а) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;
б) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
в) затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів;
г) організація землеустрою;
ґ) координація робіт із землеустрою;
д) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Стаття 16. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у сфері землеустрою
До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у сфері землеустрою на їх території належать:
а) розробка, затвердження і реалізація цільових програм, схем та проектів землеустрою щодо використання та охорони земель;
б) організація здійснення землеустрою;
в) організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності при проведенні землеустрою;
г) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
ґ) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;
д) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Стаття 17. Повноваження районних рад у сфері землеустрою
До повноважень районних рад у сфері землеустрою на території району належать:
а) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;
б) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
в) організація землеустрою та затвердження землевпорядних проектів;
г) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Стаття 18. Повноваження районних у містах рад у сфері землеустрою
Повноваження районних у містах рад у сфері землеустрою визначаються міськими радами.
Стаття 19. Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою
До повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать:
а) організація і здійснення землеустрою;
б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою;
в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності;
г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;
ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Розділ III ОРГАНІЗАЦІЯ І РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЛЕУСТРОЮ
Стаття 20. Обов’язковість землеустрою
Землеустрій проводиться в обов’язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі:
а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;
б) встановлення та зміни меж об’єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;
в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;
г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути);
ґ) організації нових і впорядкування існуючих об’єктів землеустрою;
д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.
Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов’язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.
Власники землі, землекористувачі, у тому числі орендарі, при здійсненні землеустрою зобов’язані забезпечити доступ розробникам документації із землеустрою до своїх земельних ділянок, що підлягають землеустрою.
Стаття 21. Організація і планування землеустрою
Організацію і планування землеустрою на загальнодержавному і місцевому рівнях здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.
Стаття 22. Підстави проведення землеустрою
Землеустрій здійснюється на підставі:
а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;
б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;
в) судових рішень.
Стаття 23. Нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою
Нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою встановлюють порядок організації, державні стандарти, норми і правила виконання робіт із землеустрою, їх склад і зміст.
Нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою є обов’язковими до виконання всіма суб’єктами землеустрою.
Стаття 24. Державні стандарти, норми і правила у сфері землеустрою
Державні стандарти, норми і правила у сфері землеустрою встановлюють комплекс якісних та кількісних показників, параметрів, що регламентують розробку і реалізацію документації із землеустрою з урахуванням екологічних, економічних, соціальних, природно-кліматичних та інших умов.
Державні стандарти, норми і правила у сфері землеустрою розробляються і затверджуються в установленому законом порядку.
Стаття 25. Документація із землеустрою
Документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.
Види документації із землеустрою:
а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель;
б) схеми землеустрою і техніко-економічні обгрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;
в) проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень;
г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
ґ) проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів;
д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;
є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості грунтів (далі — робочі проекти землеустрою);
и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;
ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання.
Законами України та іншими нормативно-правовими актами можуть встановлюватися інші види документації із землеустрою.
Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.
Документація із землеустрою формується і зберігається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 26. Замовники і розробники документації із землеустрою
Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону.
Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.
Стаття 27. Права та обов’язки замовників документації із землеустрою
Замовники документації із землеустрою мають право:
а) доручати розробникам виконання робіт із землеустрою;
б) встановлювати наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою;
в) визначати строк виконання робіт і порядок розгляду документації із землеустрою;
г) визначати за погодженням із розробником документації із землеустрою вартість робіт із землеустрою і порядок їх оплати;
ґ) виступати власником документації із землеустрою;
д) проводити індексацію вартості виконаних робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом;
е) здійснювати контроль за виконанням робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом.
Замовники документації із землеустрою за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника та укладення з ним договору, якщо інше не передбачено законодавством України.
Замовники документації із землеустрою зобов’язані:
а) виконувати всі умови договору, а в разі невиконання або неналежного виконання нести відповідальність, передбачену договором і законом;
б) надавати вихідну документацію, необхідну для виконання робіт із землеустрою;
в) проводити відповідно до закону на конкурсній основі відбір розробників документації із землеустрою, що розробляється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
г) прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Стаття 28. Права та обов’язки розробників документації із землеустрою
Розробники документації із землеустрою мають право:
а) виконувати роботи із складання документації із землеустрою;
б) погоджувати із замовником наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою, строк виконання робіт, їх вартість та порядок оплати;
в) вимагати індексації вартості виконаних робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом;
г) авторства на створену ними документацію із землеустрою;
ґ) здійснювати авторський нагляд за реалізацією заходів, передбачених документацією із землеустрою;
д) вимагати зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою і призводять до нецільового використання земель та їх псування;
е) вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою.
Розробники документації із землеустрою зобов’язані:
а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою;
б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою;
в) виконувати всі умови договору.
Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.
Стаття 29. Загальні вимоги до змісту документації із землеустрою
Документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов’язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.
Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.
Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.
Стаття 30. Погодження і затвердження документації із землеустрою
Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.
Стаття 31. Порядок внесення змін до документації із землеустрою
Зміни до документації із землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.
Стаття 32. Державний фонд документації із землеустрою
Державний фонд документації із землеустрою формується на основі збору, обробки, обліку матеріалів, отриманих в результаті здійснення землеустрою.
Документація із землеустрою Державного фонду документації із землеустрою є державною власністю і не може передаватись у приватну власність.
Доступ до матеріалів Державного фонду документації із землеустрою, що становлять державну таємницю, здійснюється відповідно до закону.
Розробники документації із землеустрою зобов’язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою. Використання цих матеріалів дозволяється лише з дотриманням вимог законодавства про авторські права.
Положення про Державний фонд документації із землеустрою, а також порядок надходження, обліку та зберігання матеріалів у ньому затверджує Кабінет Міністрів України.
Стаття 33. Порядок користування документацією із землеустрою
Юридичні та фізичні особи мають право користуватися матеріалами Державного фонду документації із землеустрою з дотриманням вимог цього Закону, інших законів України і Положення про Державний фонд документації із землеустрою.
При користуванні документацією з Державного фонду документації із землеустрою забороняється:
копіювання топографічних, картографічних, аерозйомочних та інших матеріалів без відповідного на те дозволу;
передача вихідних матеріалів (їх копій) іншим особам без спеціального дозволу, якщо це не передбачено умовами користування відповідними матеріалами;
передача документації із землеустрою, яка є носієм відомостей, що становлять державну таємницю, організаціям, які не мають належних умов для забезпечення її зберігання.
У разі втрати документації із землеустрою, що становить державну таємницю, користувачі зобов’язані повідомити про це Державний фонд документації із землеустрою та інші державні органи відповідно до законодавства України.
Надання відомостей, що містяться в документації із землеустрою, здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.
Стаття 34. Топографо-геодезичні та картографічні роботи при здійсненні землеустрою
Топографо-геодезичні та картографічні роботи проводяться з метою створення і своєчасного поновлення планово-картографічної основи при здійсненні землеустрою в порядку, визначеному Законом України “Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність”.
Інформаційний зміст і масштаб топографо-геодезичних та картографічних матеріалів визначаються з урахуванням використання цих матеріалів, детальності проектування, обстежень і вишукувань відповідно до закону.
Стаття 35. Інвентаризація земель при здійсненні землеустрою
Інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об’єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Стаття 36. Грунтові, геоботанічні та інші обстеження земель при здійсненні землеустрою
Грунтові, геоботанічні та інші обстеження земель при здійсненні землеустрою проводяться з метою отримання інформації про якісний стан земель, а також для виявлення земель, що зазнають впливу водної та вітрової ерозії, підтоплення, радіоактивного та хімічного забруднення, інших негативних явищ.
Отримана в процесі обстежень інформація використовується для:
а) проведення агроекологічної оцінки земель;
б) розробки прогнозів і програм використання та охорони земель, схем і проектів землеустрою;
в) ведення обліку про якісний стан земель;
г) ведення моніторингу земель;
ґ) прийняття органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування рішень про рекультивацію та консервацію земель, введення обмежень у використанні земель, відновлення, збереження та підвищення родючості грунтів, покращення природних ландшафтів тощо;
д) розробки заходів із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;
е) обгрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Стаття 37. Бонітування грунтів при здійсненні землеустрою
Бонітування грунтів проводиться з метою отримання показників для порівняння оцінки якості грунтів за їхніми основними природними властивостями.
Критерієм бонітування є отримані при грунтових обстеженнях якісні показники грунтів, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах, і найповніше відображають родючість грунту.
Дані бонітування грунтів використовуються при здійсненні землеустрою з метою розробки комплексу заходів із землеустрою щодо використання та охорони земель, збереження і підвищення родючості грунтів.
Стаття 38. Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою
Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом.
Оцінка земель проводиться для порівняльного аналізу і прогнозу ефективності використання землі як природного ресурсу та основного засобу виробництва, а також при здійсненні цивільно-правових угод, для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, справляння державного мита та в інших випадках, визначених законом.
Залежно від призначення оцінки земель проводиться економічна та грошова оцінка земель за методиками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Стаття 39. Природно-сільськогосподарське районування земель при здійсненні землеустрою
Природно-сільськогосподарське районування земель при здійсненні землеустрою провадиться з метою обліку і відображення положення земель з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур в єдиній системі класифікації.
Природно-сільськогосподарське районування земель при здійснені землеустрою є основою для проведення оцінки земель, розробки схем і проектів використання та охорони земель.
Порядок здійснення природно-сільськогосподарського районування земель визначає Кабінет Міністрів України.
Стаття 40. Технічне та технологічне забезпечення землеустрою
Технічне забезпечення землеустрою базується на використанні засобів обчислювальної та інформаційної техніки, технічних засобів для виконання геодезичних та інших робіт.
Технологічне забезпечення землеустрою базується на використанні сучасних інформаційних технологій і систем для збору, ведення, контролю, накопичення, зберігання, поновлення, пошуку, перетворення, переробки, відображення, видачі й передачі даних.
Основою інформаційного забезпечення землеустрою є автоматизовані системи, призначені для обробки даних земельно-кадастрових, топографо-геодезичних та інших зйомок і дистанційного зондування, ведення земельної статистики, прогнозування, планування, проектування, картографування, організаційного управління.
Стаття 41. Надання консалтингових послуг з питань землеустрою
Консалтингові послуги з питань землеустрою передбачають:
а) консультування власників землі та землекористувачів щодо раціонального використання та охорони земель;
б) надання інформації про результати досліджень щодо використання та охорони земель, запровадження і здійснення природоохоронних заходів тощо;
в) надання інформаційних послуг з питань земельного законодавства, здійснення цивільно-правових угод, оцінки земель, оподаткування, оренди та інших послуг щодо земельних ділянок;
г) надання сільськогосподарським товаровиробникам і громадянам практичної допомоги щодо складання бізнес-планів.
Консалтингові послуги землевласникам та землекористувачам надають юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми господарювання і форми власності та фізичні особи, які здійснюють господарську діяльність у сфері землеустрою.
Розділ IV ПРОВЕДЕННЯ ЗЕМЛЕУСТРОЮ НА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОМУ ТА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ
Стаття 42. Документація із землеустрою щодо визначення державного кордону України
Державний кордон України визначається рішеннями Верховної Ради України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Документацію із землеустрою щодо визначення державного кордону України готує комісія, створена Кабінетом Міністрів України, яка узгоджує з відповідною комісією суміжної держави питання визначення державного кордону України.
На основі узгодженого рішення цих комісій готується протокол визначення державного кордону України і відповідні графічні матеріали, які погоджуються Кабінетом Міністрів України і подаються на розгляд Верховної Ради України.
На підставі рішення Верховної Ради України розробляється документація із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України.
Стаття 43. Встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України
Встановлення державного кордону України в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до закону.
Стаття 44. Загальнодержавні і регіональні програми використання та охорони земель
Загальнодержавні і регіональні програми використання та охорони земель розробляються в розвиток програм економічного, науково-технічного та соціального розвитку України і охорони довкілля.
Загальнодержавні і регіональні програми використання та охорони земель визначають склад та обсяги першочергових і перспективних заходів з використання та охорони земель, а також обсяги і джерела ресурсного забезпечення їх реалізації.
Порядок розробки загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 45. Схеми землеустрою і техніко-економічні обгрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень
Схеми землеустрою і техніко-економічні обгрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обгрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.
Строки реалізації заходів, визначених схемою землеустрою і техніко-економічними обгрунтуваннями використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, залежать від поставлених завдань, але не можуть бути меншими 10-15 років.
Стаття 46. Проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень
Для встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень.
Проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації.
Порядок розробки проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень установлюється законодавством України.
Стаття 47. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення розробляються згідно з законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу, створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму, створення приміських зелених зон, збереження і використання об’єктів культурної спадщини, проведення науково-дослідних робіт.
Проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення.
У разі зміни землевласника та землекористувача, у тому числі орендаря, у межах цих територій вони зобов’язані забезпечувати режим охорони земельних ділянок і їх збереження відповідно до встановленого правового режиму використання.
Порядок розробки проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 48. Врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою
З метою врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень:
а) інформують у разі необхідності населення через засоби масової інформації про заходи, передбачені землеустроєм;
б) залучають представників громадських організацій та об’єднань громадян до участі в обговоренні загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель, схем землеустрою адміністративно-територіальних утворень;
в) готують пропозиції щодо врахування інтересів територіальних громад при здійсненні землеустрою.
Розділ V ЗЕМЛЕУСТРІЙ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ
Стаття 49. Проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів
Проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності визначають:
а) місце розташування і розміри земельних ділянок, що знаходяться в державній власності за категоріями земель;
б) місце розташування і розміри земельних ділянок комунальної власності територіальної громади за категоріями земель;
в) місце розташування і розміри земельних ділянок, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб за категоріями земель;
г) правове, організаційне і фінансове забезпечення, строки реалізації та економічну, соціальну й екологічну ефективність розмежування земель державної та комунальної власності.
Порядок розмежування земель державної та комунальної власності встановлюється законом.
Стаття 50. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 51. Проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань
Проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються з метою обгрунтування розмірів і меж земельних ділянок з урахуванням вимог щодо раціонального використання та охорони земель.
Проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються на основі схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень і територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення з урахуванням матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкта землеустрою.
Проектами землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань передбачаються заходи щодо впорядкування структури земельних угідь, усунення черезсмужжя, далекоземелля, ламаності меж, ерозійних процесів та інших екологічних наслідків нераціонального використання земель і створення територіальних умов для функціонування всіх галузей економіки, формування й удосконалення раціональної системи існуючого землеволодіння та землекористування.
Стаття 52. Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь
Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь, розробляються з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращання природних ландшафтів.
Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь, визначають:
а) розміщення виробничих будівель і споруд;
б) організацію землеволодінь та землекористувань з виділенням сівозміни, виходячи з екологічних та економічних умов, формування інженерної та соціальної інфраструктури;
в) визначення типів і видів сівозміни з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва;
г) складання схем чергування сільськогосподарських культур у сівозміні;
ґ) проектування полів сівозміни;
д) розробку плану переходу до прийнятної сівозміни;
е) перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни.
Стаття 53. Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів
Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів складаються на основі затверджених у встановленому законодавством порядку генеральних планів населених пунктів або можуть розроблятись окремою їх частиною.
Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів складаються з метою обгрунтування, розробки і подальшої реалізації необхідного обсягу організаційних та інженерно-технічних заходів з освоєння, поліпшення якості земель, їх раціонального використання та охорони, захисту від руйнівних процесів.
Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів розробляються на певний період та поетапно згідно з генеральними планами населених пунктів і визначають:
а) використання земель відповідно до цільового призначення;
б) землі, що знаходяться у власності, користуванні, в тому числі орендовані;
в) організаційні, правові, фінансові та інші заходи щодо вдосконалення структури територій, освоєння земель, поліпшення їх якості, рекультивації, консервації;
г) необхідність і обсяги економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;
ґ) заходи для забезпечення режиму використання земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання, а також відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам внаслідок встановлення цих зон;
д) напрями природоохоронної діяльності.
Стаття 54. Робочі проекти землеустрою
Робочі проекти землеустрою складаються з метою реалізації заходів, передбачених схемами використання та охорони земель, схемами і проектами землеустрою на основі вишукувань спеціального призначення.
Робочі проекти землеустрою складаються на виконання заходів, передбачених схемами використання та охорони земель, що потребують капітальних вкладень.
Склад і зміст робочих проектів землеустрою встановлюються залежно від конкретних природно-економічних умов, передбачених заходів відповідно до нормативно-правових актів.
Стаття 55. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)
Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)
проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.
Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)
здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.
У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості)
збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.
Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов’язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.
Стаття 56. Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку
Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає:
а) пояснювальну записку;
б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;
в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб;
г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки;
ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди;
д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання;
е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності;
є) кадастровий план земельної ділянки;
ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.
Стаття 57. Спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання
Спеціальні тематичні карти та атласи складаються з метою відображення в них стану земель та їх використання, даних зонування і природно-сільськогосподарського районування, визначення заходів із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель.
Стаття 58. Врахування державних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні
Врахування державних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає у виконанні заходів, передбачених загальнодержавними програмами щодо використання та охорони земель, схемами землеустрою і техніко-економічного обгрунтування використання та охорони земель, проведення державної експертизи і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Стаття 59. Врахування громадських і приватних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні
Врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає в прогнозуванні та забезпеченні комплексного розвитку соціальної та інженерної інфраструктури території.
Врахування приватних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або користування, у тому числі на умовах оренди, земельних ділянок і в захисті їхніх прав на землю.
Розділ VI ДЕРЖАВНИЙ І САМОВРЯДНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ЗДІЙСНЕННЯМ ЗЕМЛЕУСТРОЮ
Стаття 60. Державний контроль за здійсненням землеустрою
Державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами при розробці документації із землеустрою, здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Стаття 61. Ліцензування діяльності у сфері землеустрою
Діяльність у сфері землеустрою підлягає ліцензуванню в порядку, визначеному законом.
Стаття 62. Державна експертиза документації із землеустрою
Документація із землеустрою підлягає державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам.
Порядок здійснення державної експертизи документації із землеустрою визначається законом.
Стаття 63. Самоврядний контроль при здійсненні землеустрою
Самоврядний контроль при здійсненні землеустрою проводиться сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами відповідно до законодавства України.
Стаття 64. Авторський нагляд за виконанням проектів землеустрою
Авторський нагляд за виконанням проектів землеустрою здійснюється розробниками документації із землеустрою і передбачає перевірку повноти та якості виконання заходів, окремих рішень, передбачених цією документацією, а також вимог нормативно-правових актів з питань здійснення землеустрою.
Строки здійснення авторського нагляду за виконанням проектів землеустрою визначаються відповідно до графіка реалізації проекту землеустрою.
Результати, одержані під час авторського нагляду за реалізацією проекту землеустрою, заносяться в журнал авторського нагляду за виконанням проектів землеустрою.
Порядок ведення журналу авторського нагляду за виконанням проекту землеустрою встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Розділ VII НАУКОВЕ, КАДРОВЕ І ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗЕМЛЕУСТРОЮ
Стаття 65. Наукове забезпечення землеустрою
Наукове забезпечення землеустрою здійснюють Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, мережа науково-дослідних установ і навчальних закладів у порядку, встановленому законами України.
Стаття 66. Професійна підготовка та кадрове забезпечення у сфері землеустрою
Професійною діяльністю у сфері землеустрою можуть займатися громадяни, які мають спеціальну вищу освіту відповідного рівня і професійного спрямування.
Підготовка спеціалістів у сфері землеустрою здійснюється на факультетах землевпорядного профілю у спеціальних вищих навчальних закладах відповідного рівня акредитації.
Післядипломна освіта у сфері землеустрою здобувається на факультетах землевпорядного профілю спеціальних вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, курсах підвищення кваліфікації вищих навчальних закладів, спеціалізованих курсах, у навчальних центрах.
Стаття 67. Фінансування робіт із землеустрою
Фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом.
За рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, що визначається Кабінетом Міністром України, фінансуються:
а) підготовка документації із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;
б) розробка загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель;
в) розробка проектів законів України, інших нормативно-правових актів з питань землеустрою;
г) науково-дослідні роботи та фундаментальні дослідження у сфері землеустрою загальнодержавного значення;
ґ) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність;
д) здійснення землеустрою на землях державної власності.
На землях комунальної власності за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обгрунтувань з використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, інвентаризації земель.
Роботи із землеустрою можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок коштів громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом.
Розділ VIII ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ЗЕМЛЕУСТРОЮ
Стаття 68. Відповідальність за порушення законодавства у сфері землеустрою
Особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із законом.
Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері землеустрою, до відповідальності, передбаченої законами України, не звільняє їх від обов’язку відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті порушення цього законодавства.
Стаття 69. Відшкодування шкоди, заподіяної у результаті здійснення землеустрою
Шкода, заподіяна в результаті здійснення землеустрою фізичній особі, її майну чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, у порядку, встановленому законодавством України.
Стаття 70. Вирішення спорів з питань землеустрою
Спори, що виникають при здійсненні землеустрою, вирішуються судом.
Розділ IX ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України в шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:
а) забезпечити прийняття відповідно до своїх повноважень нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону;
б) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
в) забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 22 травня 2003 року
N 858-IV
|
