Мабуть, жодна реформа в українській економіці не проводилася так довго і тяжко, зазнаючи критики і зліва, і справа, як земельна. Причиною нової хвилі суспільних дискусій і суперечок став той факт, що 1 січня 2007 року закінчується термін дії мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення товарного виробництва.
Масована атака комуністів під гаслом «Продаж землі — зрада України» матеріалізувалась у винесений на обговорення Верховної Ради законопроект (автори — П. Симоненко, Л. Грач), в якому мораторій пропонувалося продовжити до 2015 р. Паралельно соціаліст Василь Цушко запропонував свій законопроект, за яким зняття мораторію відтягувалося до 2008 року. Тож більшістю голосів у першому читанні депутати прийняли компромісний варіант Цушка.
Мало хто помітив, що під дію мораторію у цьому законопроекті потрапляють уже всі землі сільськогосподарського призначення, а не лише товарного виробництва. Що буде, якщо депутати «не помітять» цієї дрібниці? Зупиниться будівництво котеджних містечок, паралізується ринок землі, загальмується земельна реформа, держава недоотримає очікуваних грошових коштів, що безпосередньо позначиться на добробуті кожного з нас. Словом, така собі ланцюгова реакція. Сьогодні законопроект знаходиться на доопрацюванні, вивчають його й фахівці Держкомзему. Є надія, що те, що не помітили депутати, підправлять урядовці, які займаються розробкою і вдосконаленням земельного законодавства всі 15 років української незалежності.
Сьогодні їх критикують за те, що для зняття мораторію на продаж немає необхідної нормативно-правової і законодавчої бази. Закон «Про ринок земель» насправді вже чотири роки «блукає» у стінах Верховної Ради. Кажуть, що для його прийняття у депутатів просто бракує політичної сміливості. Хоча Конституція України давно вже затвердила три форми власності на землю — державну, комунальну і приватну. Всі вони рівноправні. Конституція дала право кожному громадянинові володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Крім того, зараз у нас діє понад 40 законів (зокрема Земельний кодекс) і нормативно-правових актів, які регламентують земельні відносини і надають землі статус товару.
«Ринок землі може діяти і давно вже діє, — каже заступник голови Держкомзему України Володимир Жмуцький. — У нас існує дев’ять категорій земель, з яких лише одна — сільськогосподарського призначення товарного виробництва — потрапляє під дію мораторію. За весь період земельної реформи на первинному ринку продано 31306 земельних ділянок несільськогосподарського призначення загальною площею 16365,46 га, вартістю 2670,45 млн. грн. Лідерами з продажу землі є Львівська, Волинська, Луганська, Донецька і Закарпатська області. Що ж до цього року, то за дев’ять місяців найбільше коштів від продажу земельних ділянок надійшло до бюджету Києва (238,4 млн. грн.), Одеської (97,0 млн. грн.), Київської (79,8 млн. грн.), Львівської (51,7 млн. грн.), Запорізької (43,9 млн. грн.), ЗАКАРПАТСЬКОЇ областей (32,5 млн. грн.) і АР Крим (32,1 млн. грн.).
Якби мораторій було знято, як це планувалося, 1 січня 2007 року, нічого б страшного не сталося, вважає Володимир Жмуцький. Є норми цивільного законодавства, на основі яких продається і купується земля несільськогосподарського призначення. Так само могла б продаватися і земля сільськогосподарського призначення товарного виробництва. Супротивники цієї точки зору стверджують, що, оскільки землі сільгосппризначення товарного виробництва мають особливе значення для України, поспішати зі зняттям мораторію не можна. Мовляв, при вільній купівлі-продажу вона швидко перейде в нечисті руки спекулянтів і держава втратить землі, які її годують. Захисники мораторію забувають або не знають, що «особливість» таких земель захищена нашим законодавством (законами «Про оцінку земель», «Про охорону земель» та ін.). Чекати повсюдної скупки земель сільськогосподарського призначення не варто, бо той, хто придбав такі наділи, зобов’язаний використовувати їх за призначенням. Не можна, купивши, скажімо, пшеничне поле, побудувати на ньому приватний аеродром. Придбав? Будь ласкавий тепер налагодити товарне виробництво — купи техніку, посівні матеріали, добрива, вирощуй пшеницю сам або наймай робітників для обробки поля... Це не найлегший бізнес, який дає швидке й обов’язкове збагачення. Чи багато знайдеться охочих упрягтися в цей плуг? Практика залучення орендарів показала, що небагато.
Зняття мораторію мало відновити соціальну справедливість по відношенню до нашого селянина. В Україні розпайовано 27,3 млн. га земель сільськогосподарського призначення, завдяки чому право на земельний пай здобули 69 млн. громадян. Але 60% власників землі — це люди похилого віку. Чи встигнуть вони скористатися своїм конституційним правом і вчинити зі своєю власністю так, як вважають за потрібне? Той факт, що лише 87,2% від усіх громадян, які отримали сертифікати з правом на пай, засвідчили право власності на земельні ділянки державними актами, говорить про багато що і перш за все про те, що деякі з них цих сертифікатів просто не дочекалися. А багатьом із тих, хто дочекався, вже не під силу вести сільське господарство. Вони могли б продати свій наділ, щоб допомогти дітям вирішити житлову проблему і переїхати до них у місто. Але — не можна! Сьогодні вони мають право продавати лише землі своїх присадибних ділянок, які не належать до земель товарного виробництва. Але через мораторій на продаж земель товарного виробництва ціни на присадибні ділянки значно занижені, вважають експерти. Цікаво, як би відреагували депутати, котрі продовжують мораторій, якби іншим законом їм заборонили продавати їхні приватизовані квартири? Напевно, вважали б це порушенням прав людини. То чому тоді право старого і здебільшого убогого українця продати наділ землі вважається «зрадою України»?
«Сьогодні питання про зняття мораторію надто заполітизоване, — вважає голова Держкомзему України Микола Сидоренко. — Набагато значущішою і вагомішою здається мені економічна складова цієї проблеми. За оцінками експертів, вартість усієї землі в Україні становить 330 трлн. грн. Але цей колосальний ресурс держава використовує неефективно. Звичайно, найгострішою сьогодні є проблема введення сільськогосподарських земель товарного виробництва в ринковий оборот. У світі існує неписане правило: там, де є заборона, там є й тіньовий сектор. Створення цивілізованого ринку, відкритість і прозорість земельних відносин сприятиме ліквідації тіньових схем продажу землі, зніме підозри і напруженість у суспільстві», пише "Україна і світ сьогодні". |
